Туга за Радянським Союзом (опитування «Левада-центру» показало, що 33% росіян відчувають сум і тугу через те, що розвалився СРСР, — УНІАН) — це частина політичної культури росіян. Для неї характерний месіанізм: віра у велич Росії, переконання в тому, що саме Росія виконує особливу цивілізаційну місію у світі, що вона принесе світло всьому світу. Ця ідея давно вкоренилася і в російському офіціозі, і в російській літературі (варто згадати, наприклад, Достоєвського), і в громадській думці. Очевидно, що все це виконує своєрідну компенсаторну функцію через бідність росіян. Вони розмірковують так: мовляв, ми — бідні, але ми можемо знищити Америку 10-50 разів. Саме на цьому грала радянська пропаганда, яка закладала ідею про те, що Радянський Союз — це супер-потуга, яка в стані знищити Сполучені Штати Америки багато разів. І зараз ці ідеї залишаються в російській свідомості, поєднуються з авторитаризмом російської влади, вірою в сильного лідера та велич Росії. Економічний потенціал зменшується, економічна модернізація Росії не відбувалася — де шукати компенсацію? От у таких ідеях про велич і намагаються знайти. Крім того, в Росії цілеспрямовано створюється атмосфера «оточеної фортеці» і активно експлуатується тема збирання земель навколо Москви. Саме звідси походить тема Євразійського економічного союзу, який «стане рівним партнером» Європейського Союзу. Звідси — й анексія Криму… Такі настрої цілеспрямовано підігріваються офіційним Кремлем. Адже перед анексією Криму економічна ситуація в Росії почала погіршуватися, і рейтинги Путіна почали падати. І тільки-но сталася анексія Криму — рейтинги російського президента одразу ж поповзли вгору.
Звісно, такі настрої туги за радянськими часами більше притаманні у Росії людям старшого віку, бо молодь, креативний клас, «голосують» ногами – відтік з країни креативних молодих людей збільшився. Більш заможні росіяни намагаються підстрахуватися і здобувають собі вид на проживання в інших країнах або купують там нерухомість… Тому серед молоді відсоток людей, що тужать за радянським минулим, має бути меншим. Але слід враховувати і той факт, що російська молодь зростає в умовах офіційної пропаганди, «оболванювання» і тотального контролю. Чим російська влада може похизуватися перед нею? Інноваціями? Їх немає. Економічним зростанням? Його немає. А от говорити, що Росія — такий полюс сили, який протистоїть Сполучений Штатам, — це можна. До речі, за радянських часів ворогами Радянського Союзу були американський імперіалізм, сіонізм, маоїзм і український буржуазний націоналізм. І сьогодні — всі ті самі вороги. Крім маоїзму, бо Росія перетворилася на молодшого партнера Китаю…
