PONARS Eurasia
  • About
    • Contact
    • Membership
      • All Members
      • Core Members
      • Collegium Members
      • Associate Members
      • About Membership
    • Ukraine Experts
    • Executive Committee
  • Policy Memos
    • List of Policy Memos
    • Submissions
  • Podcasts
  • Online Academy
  • Events
    • Past Events
  • Recommended
  • Ukraine Experts
Contacts

Address
1957 E St NW,
Washington, DC 20052

adminponars@gwu.edu
202.994.5915

NEWSLETTER
Facebook
Twitter
YouTube
Podcast
PONARS Eurasia
PONARS Eurasia
  • About
    • Contact
    • Membership
      • All Members
      • Core Members
      • Collegium Members
      • Associate Members
      • About Membership
    • Ukraine Experts
    • Executive Committee
  • Policy Memos
    • List of Policy Memos
    • Submissions
  • Podcasts
  • Online Academy
  • Events
    • Past Events
  • Recommended
  • Ukraine Experts
DIGITAL RESOURCES
digital resources

Bookstore 📚

Knowledge Hub

Course Syllabi

Point & Counterpoint

Policy Perspectives

RECOMMENDED
  • A Rock and a Hard Place: The Russian Opposition in a Time of War | New Voices on Eurasia with Jeremy Ladd (April 11)

    View
  • The Russia Program at GW (IERES)

    View
  • The Evolving Concerns of Russians after the Invasion | New Voices on Eurasia with Sasha de Vogel (March 9)

    View
  • PONARS Eurasia Spring Policy Conference (March 3)

    View
  • Ukrainathon 2023 (Feb. 24-25)

    View
RSS PONARS Eurasia Podcast
  • The Putin-Xi Summit: What's New In Their Joint Communique ? February 23, 2022
    In this week’s PONARS Eurasia Podcast, Maria Lipman speaks with Russian China experts Vita Spivak and Alexander Gabuev about the February meeting between Vladimir Putin and Xi Jinping, and what it may tell us about where the Russian-Chinese relationship is headed.
  • Exploring the Russian Courts' Ruling to Liquidate the Memorial Society January 28, 2022
    In this week’s PONARS Eurasia Podcast, Maria Lipman chats with scholars Kelly Smith and Benjamin Nathans about the history, achievements, and impending shutdown of the Memorial Society, Russia's oldest and most venerable civic organization, and what its imminent liquidation portends for the Russian civil society.
  • Russia's 2021 census and the Kremlin's nationalities policy [Lipman Series 2021] December 9, 2021
    In this week’s PONARS Eurasia Podcast, Maria Lipman chats with social scientist Andrey Shcherbak about the quality of the data collected in the recent population census and the goals of Vladimir Putin's government's nationalities policy
  • Active citizens of any kind are under threat [Lipman Series 2021] November 5, 2021
    In this week’s PONARS Eurasia Podcast, Maria Lipman chats with Alexander Verkhovsky about the Kremlin's ever expanding toolkit against political and civic activists, journalists, and other dissidents.
  • Russia's Legislative Elections followup [Lipman Series 2021] October 4, 2021
    In this week’s PONARS Eurasia Podcast, Maria Lipman chats with Tanya Lokot and Nikolay Petrov about the results of Russia’s legislative elections and about what comes next.
  • Why Is the Kremlin Nervous? [Lipman Series 2021] September 14, 2021
    In this week’s PONARS Eurasia Podcast, Maria Lipman chats with Ben Noble and Nikolay Petrov about Russia’s September 17-19 legislative elections, repressive measures against electoral challengers, and whether to expect anything other than preordained results.
  • Vaccine Hesitancy in Russia, France, and the United States [Lipman Series 2021] August 31, 2021
    In this week's PONARS Eurasia Podcast episode, Maria Lipman chats with Denis Volkov, Naira Davlashyan, and Peter Slevin about why COVID-19 vaccination rates are still so low across the globe, comparing vaccine hesitant constituencies across Russia, France, and the United States.  
  • Is Russia Becoming More Soviet? [Lipman Series 2021] July 26, 2021
      In a new PONARS Eurasia Podcast episode, Maria Lipman chats with Maxim Trudolyubov about the current tightening of the Russian political sphere, asking whether or not it’s helpful to draw comparisons to the late Soviet period.
  • The Evolution of Russia's Political Regime [Lipman Series 2021] June 21, 2021
    In this week's episode of the PONARS Eurasia Podcast, Maria Lipman chats with Grigory Golosov and Henry Hale about the evolution of Russia's political regime, and what to expect in the lead-up to September's Duma elections.
  • Volodymyr Zelensky: Year Two [Lipman Series 2021] May 24, 2021
    In this week's episode of the PONARS Eurasia Podcast, Maria Lipman chats with Sergiy Kudelia and Georgiy Kasianov about Ukrainian President Zelensky's second year in office, and how he has handled the political turbulence of the past year.
  • Commentary | Комментарии

Україні важливо припинити гарячу фазу війни, але не піти на поступки Путіну

  • September 13, 2016
  • Olexiy Haran

На сайті "Главред" відбувся чат із професором політології, науковим директором Фонду "Демократичні ініціативи" Олексієм Гаранем, який днями повернувся з чергової поїздки по "гарячих точках" Донбасу (Авдіївка, промзона, шахта "Бутівка" тощо). Спілкуючись із читачами, він розповів, які враження у нього залишилися від перебування на передовій, наскільки там в останні дні серпня дотримувалося перемир'я, як зараз справи з дисципліною у наших бійців, в які моменти бувало справді страшно, які траплялися курйози під час обстрілів, а також чи потрібна сьогодні Путіну широкомасштабна війна з Україною. Подаємо стенограму чату з Олексієм Гаранем.

Terenko_S.: Пане Гарань, розкажіть про вашу поїздку на фронт, яка, здається, була не першою для вас. Де саме ви були, скільки вона тривала, з якими підрозділами ви там були, якою була ціль? І головне — ключові враження та висновки з побаченого на власні очі? Кінець війни проглядається? Дякую за відповіді.

Олексій Гарань: Я бував майже в усіх "гарячих точках", але я хотів потрапити в промзону та на шахту "Бутівка". Раніше потрапити в будь-які "гарячі точки" було набагато простіше, оскільки домовлявся з добровольцями. Добровольці на даний момент практично всі інтегровані в Нацгвардію або армію. Нацгвардія відведена з першої лінії. Тож щоб потрапити туди, необхідно домовлятися саме з армією, а це досить непросто, бо є армійська дисципліна, і це правильно. Я це розумію, хоча це і ускладнює мої плани. Одразу скажу, що цього разу завдання, яке я собі ставив, було виконане і навіть перевиконане. Шукаючи, де б мені розташуватися, я згадав про колишній п'ятий батальйон "Правого сектору", а нині п'ятий батальйон Української добровольчої армії, якою керує Дмитро Ярош, який вийшов з ПС. Щоб ви зрозуміли ситуацію, УДА складається з двох бойових батальйонів — п'ятого і восьмого, тобто це відносно невелика структура. Наразі тривають переговори з владою про легалізацію УДА, але вони не завершені. Хлопці мене прийняли, але виявилося, що з ними потрапити туди, куди я хочу, не можна, тому що це — зона відповідальності армії. Тому зрештою довелося виходити на найвище армійське керівництво, яке цьому посприяло. В результаті я побачив і наших армійців, і п'ятий батальйон УДА. Мета поїздки була така сама, як і минулого разу, тобто побачити на власні очі — стріляють чи не стріляють, і чим стріляють, поговорити з бійцями, відчути атмосферу. Думаючи, коли саме їхати, я радився, і мені сказали: "Ти хочеш поїхати в перемир'я чи тоді, коли стріляють? Якщо друге, то треба їхати на День Незалежності — нам зроблять "подаруночок"". Отже, 23-24 серпня була відносна тиша, 24-го я потрапив у промзону, в ніч з 24-го на 25-те я отримав "повне задоволення", бо відбувся дуже жорсткий обстріл. І я побачив, що таке "перемир'я". Зроблю тут застереження, що я кажу про період до 1 вересня. Бо зараз я тут, і, за тими повідомленнями, які надходять, інтенсивність обстрілів знизилася. Хоча меншою мірою це стосується Авдіївки і промзони, які завжди були "гарячими точками".

dim-dim: Олексій Васильович, чим те, що насправді відбувається на фронті, найбільше відрізняється від тієї картинки, яку складають у нашому уявленні наші ЗМІ? От, наприклад, під час Майдану, якщо, бувало, дивишся онлайн-трансляції з Грушевського, то було страшніше, аніж коли перебуваєш безпосередньо там… Чи є такий момент із Донбасом?

Олексій Гарань: Хоч як дивно, мої перші враження у Промзоні були більш позитивними, аніж у Києві. Поясню: у Києві, коли слухаєш інформаційні повідомлення, увесь час іде: "нас обстріляли там-то і там-то", "обстріляли з того-то і з того-то", "обстріляли ыз забороненої зброї", "зруйновано", "наші втрати". Потім десь вкрапляється, що "ми дали відсіч", але це губиться. І тоді у глядача виникає питання — а чому ж ми не відповідаємо на порушення, чому ми це дозволяємо? Мені важко казати по інших ділянках фронту, але на промзоні ми відповідаємо, відповідаємо серйозно і завдаємо відчутних втрат. І тому, коли бачиш дієвість нашої армії, то ситуація виглядає не так песимістично, як це здається з Києва, коли сидиш на дивані і слухаєш новини.

Nina27: Олексію Васильовичу, ви вирушаєте у поїздки на Донбас ледь не по найгарячіших точках, вам не буває страшно? Що вас спонукає знову і знову їхати під обстріли? Чи це, як інколи кажуть, наші молоді бійці бажання адреналіну… Який момент в АТО для вас був найбільш небезпечний, непевний, і було найстрашніше? А ваші рідні як ставляться до таких вояжів?

Олексій Гарань: Звісно, буває страшно. Мабуть, кожен психологічно це сприймає по-різному. Коли відбувається обстріл, і ти сидиш із іншими бійцями, як там кажуть, "у норі", то у мене почуття страху нема, тому що, за великим рахунком, ти не можеш нічого змінити. А от коли тобі треба перебігти або пройти кудись під кулями, то тут, звісно, навіть коли не стріляють, автоматично втягується у плечі голова, і намагаюся здаватися нижчим, аніж я є. А, тим більше, коли ти сидиш на подвір'ї в Авдіївці, і раптом починають свистіти кулі, і ти розумієш, що це стріляють не по тобі, що це випадково сюди залетіло, але ж куля-дура. Ну, а з напівкомічного — коли в Промзоні вночі снаряди почали влучати в наш будинок, я спав на першому поверсі, на голову почала сипатися штукатурка, і що, ви думаєте, я зробив спросоння? Я дістав з-під голови подушку і намагався нею накритися, продовжуючи спати. Але розбудили хлопці, бо треба було бігти "в нору", і там уже всі зібралися. Один боєць був у трусах і броніку — було дуже колоритно. Я, чесно кажучи, не наважився зробити цю фотографію. Рідним я, зазвичай, не кажу, куди їду. Але вони вже здогадуються. Я лише намагаюся дзвонити вранці і ввечері. Ми, мабуть, тут, у тилу, не розуміємо, що важка робота бійця — це не тільки обстріли, а й повсякденний побут на передовій, часто — в траншеях, бліндажах, особливо коли там треба провести кілька тижнів, а то й місяців. Приїхавши сюди, відчуваєш втому від проведеного тижня на фронті і насолоджуєшся міським комфортом, а хлопці ж там перебувають місяцями, а дехто — від початку війни. В цьому сенсі хотів би сказати про п'ятий батальйон УДА. Ці люди не отримують зарплати, вже не кажучи про "бойові". А другий рік поспіль продовжують воювати. Їм треба низько вклонитися і підтримати як морально, так і матеріально. Я навіть не кажу зараз про їжу чи ліки. Щоб їхали машини, потрібен бензин, а для цього потрібні кошти.

nnia_yur: Скажіть, а щоразу під час ваших перебувань на передовій що ви робите при обстрілах? Ви там суто спостерігач, чи інколи й бійцям допомагаєте?

Олексій Гарань: Моя функція — спостерігати, фіксувати, робити висновки (але, на відміну від ОБСЄ, я намагаюся потрапити безпосередньо на передові позиції). Тобто я на інформаційній війні. Але коли треба щось кудись перенести, розвантажити машину з боєприпасами чи, навпаки, завантажити, то теж роблю (щоб не випадати з колективу).

Vopros: Как сейчас обстоят дела с дисциплиной военных, находящихся на передовой, по сравнению с прошлыми годами?

Олексій Гарань: З того, що я бачив — дисципліну в армії намагаються підтримувати. Особливо я хотів би відзначити п'ятий батальйон УДА (колишній "Правий сектор") — всупереч якимсь стереотипам, це дуже дисциплінована структура, в якій дуже фаховий командир "Чорний". Я його знаю ще з січня 2015 року, ще з Пісків. "Чорного" дуже поважають бійці. Він не піариться. Я навіть не знайшов інформації в Інтернеті про нього, окрім того, що його звуть Владислав. Разючий контраст із тими комбатами, які три місяці були в АТО, а потім стали народними депутатами (Семенченко, Мельничук тощо) і роблять речі, які не прикрашають комбатів. Якщо говорити про дисципліну, то ось вам один приклад. Навіть щоб зайняти для розташування бійців покинуту хату, потрібен дозвіл місцевої влади. І цих положень наші бійці дотримуються. Але це не збігається з картинкою, яку чомусь іноді малюють наші ЗМІ. До речі, зустрів і інших бійців із Пісків, які не тільки пам'ятали "Професора", а й пам'ятали, як я іноді дивувався, коли, наприклад, дізнався, що боєць Нацгвардії з позивним "Красавчик" у свою відпустку поїхав до "Правого сектора" воювати. Тоді в Пісках абсолютно несподівано я зустрів аспіранта нашої кафедри Андрія Зелінського, який є священиком, а на війні — капеланом. Цього разу заходжу на командний пункт у промзоні й бачу знайоме обличчя — капелан Андрій. 2 вересня в Академії прочитав студентам вступну лекцію про духовні цінності. Кажуть, студенти стояли в проході, а потім стоячи аплодували. Мабуть, так і треба — коли людина, яка розповідає про цінності, бачить, як ці цінності захищають інші з ризиком для власного життя.  Приїжджала туди і Надія Савченко. Я особисто з нею не перетнувся. Але коли бійці почули про її приїзд, то реакція на нього була доволі скептична. 

innia_yur: Що ви думаєте про явище волонтерства в Україні, яке якихось надзвичайних масштабів сягнуло, — це докір державі через її неспроможність виконати свої функції, це явище, що виникло від безвиході, чи це ознака зміни свідомості українців тощо?

Олексій Гарань: Волонтерство виникло тоді, коли держава не могла забезпечити армію самотужки. Зараз ситуація набагато краща, але держава через бюрократизм структур, у тому числі армійських, не все може зробити швидко. Іноді волонтери можуть відреагувати швидше, зібравши кошти, і швидко придбавши для бійців необхідне, аніж чекати, доки це пройде по всіх офіційних інстанціях.

Anastasia: Пане Олексію, які нині настрої панують серед українських воїнів, як вони налаштовані? Чи не виникає у них сумнівів — а заради чого це все?

Олексій Гарань: Бійці роблять свою важку роботу. Потрібне розуміння того, що вони не стоять під обстрілами просто для того, щоб стояти, а, по-перше, дають відсіч, по-друге, роблять це заради того, щоб у тилу життя змінювалося на краще. Скаржаться вони на те, що дуже часто, коли приїздять додому, бачать, що суспільство не розуміє, що відбувається на сході, і хто такі атошники. На жаль, останнім часом у нас дискредитується образ людини в камуфляжі через таких як "Торнадо" чи людей, які одягли камуфляж, кажуть, що вони — ПС, а насправді й на фронті не були. Але негативу тут піддає і наше телебачення. Потрібно, щоб наше ТБ наголошувало на тому, що абсолютна більшість бійців — це світлі люди, які захищають нас із вами, і ми не маємо про це забувати.

Yuriy_V.: Пане Олексію, з того, що вам довелося побачити під час поїздки на Донбас, розкажіть, наскільки насправді зберігається перемир'я? І як загалом наші бійці ставляться до того, що українське керівництво так наполягає на його дотриманні як одного з пунктів Мінських угод?

Олексій Гарань: На першу частину питання я вже відповів, а на другу скажу, що бійці мають знати: якщо інша сторона порушує перемир'я, ми маємо повне право відповідати і даємо жорстку відповідь. У промзоні так і відбувалося.

polit_ua: Мінським угодам 5 вересня виповнилося два роки. Ваша оцінка — що вони дали, який був у них сенс? Друге. Що стало головним гальмом їхнього виконання? І чи така вже велика біда, що вони так і не почали виконуватися як слід? Третє. Зараз часто наголошують, що ці угоди в тому вигляді, в якому вони сьогодні існують, вигідні виключно Росії і написані за її сценарієм. Наскільки це справедливе твердження?

Олексій Гарань: Вони дали можливість виграти час. Давайте не забувати, що санкції проти Росії прив'язані до повного виконання Мінських угод. Звичайно, хотілося б бачити щось краще. Навряд чи в нинішніх умовах в Європі і США з їхніми передвиборчими кампаніями можна чогось досягти. Тому змушені використовувати те, що є.

gf_43: Наскільки міжнародна спільнота, США та Європа здатні і готові стримувати агресивні дії Росії? Чого можна чекати від Путіна, якщо навіть в Америці говорять, що треба по відношенню до Росії реалізовувати "політику стримування та співпраці"?

Олексій Гарань: Поки що санкції продовжено, а Україна при цьому не поступилася в жодному з принципових питань. США навіть дещо розширили санкції. Але ситуація, звичайно, непроста, бо Путін намагається використати демократичні вибори в демократичних країнах для того, щоб підірвати демократичні принципи в цих країнах. І це є і в Україні, і в Європі, і в США. Тому боротьба йде як на фронті, так і в секторі реформування України, так і на дипломатичному фронті. Цього разу продовжити санкції буде важче. Можливо, нам доведеться прийняти закон про вибори на частині Донбасу, але не вводити його в силу і не проводити ніяких виборів, поки не будуть вирішені питання безпеки. 

Borys: Ваша експертна думка: якими ви бачите шляхи для врегулювання ситуації на сході України та зведення конфлікту нанівець? Що для цього сьогодні реально можна зробити?

Олексій Гарань: Я погоджуюся, що військового шляху ми, на жаль, використати не можемо. Наша головна відповідь має полягати в реформуванні самої країни. Коли буде зведено конфлікт нанівець? На жаль, я думаю, нескоро. Для нас важливо припинити гарячу фазу, але при цьому не піти на поступки Путіну. Поки що нам вдалося переконати Захід, що спочатку — безпека, а тільки потім — політичні питання. І зараз нам вдається в питання безпеки включати і виведення російських військ, і в якійсь формі контроль над кордоном. Коли і чи вдасться це досягти — великий знак питання.

Tomas: Що чекати після виборів у ДНР 2 жовтня?

Олексій Гарань: Навряд чи вони відбудуться. Стільки разів оголошували і переносили. А якщо й відбудуться, то хто до цього буде прислухатися? Навіть нам вигідніше: скажемо, що бойовики вкотре порушують Мінські домовленості.

gf_43: Якою ви на сьогодні бачите головну мету Кремля по відношенню до України? І чи готовий він заради цієї цілі наважитися на повномасштабну війну?

Олексій Гарань: Раціонально повномасштабна війна принесе серйозні втрати Путіну. Думаю, для нього логічніше використовувати цей конфлікт для того, щоб дестабілізувати ситуацію всередині самої України, створити масові протести в Києві, провести дострокові вибори і посилити позиції проросійських сил.

Joker: Що ви думаєте про скандал із дороговартісною квартирою Лещенка? Наслідки для нього? Висновки з ситуації? Бо нєкрасіво якось получілось…

Олексій Гарань: Я вважаю Лещенка серйозним і чесним представником журналістів-розслідувачів. Те, що зараз відбувається, на мою думку, є частиною кампанії проти нього. При цьому я думаю, що Лещенко зробив тактичну помилку, бо він мав розуміти, що став публічною особою, і можна було купити квартиру не за 300 тисяч, а за 150, і пояснити це власними заощадженнями. І не було б проблем. А так доводиться виправдовуватися.

Alim: Олексій Васильович, що по-вашому чекає на Ільмі Умерова, як його використовуватиме російське "правосуддя"?

Олексій Гарань: Дякувати Богові, Умеров сьогодні здобув одну з перемог, і це стало можливим в результаті міжнародного тиску. А цей міжнародний тиск організовує в тому числі й громадськість, в тому числі й ми з вами. Скромний професор Гарань теж розсилав англомовні твіти і постив у Фейсбуці.

Константин Романчук: Можливо, дещо іронічне запитання, пов'язане з євроінтеграцією. Зважаючи на стрімку арабізацію та ісламізацію Німеччини і Франції (які, власне, і керують ЄС), чи не доцільно Україні набути членство безпосередньо у Лізі арабських держав абощо?

Олексій Гарань: А Ви хочете бути у Лізі арабських держав чи в Євразійському союзі? Я думаю, що Євросоюз при всіх проблемах лишається потужним геополітичним магнітом і стимулом для перетворень в Україні так само, як він сприяв перетворенням у Словаччині, Румунії, Польщі тощо.

journ_: Пане Олексію, що ви загалом думаєте про всю цю історію з "Інтером", його підпалом? Чи вважаєте ви припустимими такі методи "перевиховання" ЗМІ? І чому заговорила брутальна сила в цьому випадку, а не цивілізовані дії правоохоронців чи держкомтелерадіо (чи як воно там зараз називається)?

Олексій Гарань: Зрозуміло, як я ставлюся до "Інтера". Але та картинка, яку ми отримали, використовується проти нас. Тому, думаю, правоохоронці мають діяти дуже жорстко, щоб навести лад.

Inga: Олексію Васильовичу. Скажіть, з політичної точки зору, чи дасть проведення "Євробачення" в Україні за нинішніх непростих умов та обставин якісь дивіденди чи користь, хоча б на рівні меседжів та сигналів? Чи потрібен цей конкурс наразі нашій країні, чи до нього нам? Дякую.

Олексій Гарань: Мені важко говорити з фінансової точки зору. Але проведення "Євробачення" в Україні — це великий плюс для нас. Ми маємо змогу ще раз бути на всіх європейських телеекранах і нагадати європейцям, що у нас немає ніякої громадянської війни, а ми справді європейська цивілізована країна.

gf_43: Як експерт-міжнародник, ви можете пояснити, що це було в Узбекистані — чому там так довго не могли визначити, чи помер їх президент чи ні? І що тепер чекає на цю країну?

Олексій Гарань: В диктаторських режимах не тільки "уход в мир иной", але навіть проста хвороба диктатора перебувають під сімома замками. Така сама ситуація і зі "зникненнями Путіна". Диктатура є диктатура, тому навіть потенційний ухід диктатора породжує закулісну боротьбу, про яку ми можемо лише здогадуватися.

Надія Майна

Читать статью | © Главред

Related Topics
  • Гарань
  • Россия
  • Украина
Previous Article
  • Commentary | Комментарии

Parliamentary Elections in Belarus: A Couple Holes Patched, but Bucket Still Leaking

  • September 12, 2016
  • Arkady Moshes
View
Next Article
  • Policy Memos | Аналитика

Россия и ее «понимающие» союзники: Дискурсы, коммуникация, последствия

  • September 13, 2016
  • Andrey Makarychev
View
You May Also Like
View
  • Commentary | Комментарии
  • Recommended | Рекомендуем

The Desire to Possess: Russia’s War for Territory

  • Irina Busygina
  • February 8, 2023
View
  • Commentary | Комментарии
  • Recommended | Рекомендуем

Kyiv-Washington Relations in Times of Colossal War: The Ultimate Test of a Strategic Partnership

  • Volodymyr Dubovyk
  • January 11, 2023
View
  • Commentary | Комментарии
  • Recommended | Рекомендуем

Prevailing Soviet Legacies

  • Irina Busygina and Mikhail Filippov
  • December 27, 2022
View
  • Commentary | Комментарии
  • Recommended | Рекомендуем

In Russia’s Nuclear Messaging to West and Ukraine, Putin Plays Both Bad and Good Cop

  • Simon Saradzhyan
  • December 23, 2022
View
  • Commentary | Комментарии
  • Recommended | Рекомендуем

Ukraine’s Asymmetric Responses to the Russian Invasion

  • Nurlan Aliyev
  • July 28, 2022
View
  • Commentary | Комментарии
  • Recommended | Рекомендуем
  • Territorial Conflict

Dominating Ukraine’s Sky

  • Volodymyr Dubovyk
  • March 5, 2022
View
  • Commentary | Комментарии
  • Recommended | Рекомендуем

Russian Anti-War Protests and the State’s Response

  • Lauren McCarthy
  • March 4, 2022
View
  • Commentary | Комментарии

Путин и Лукашенко

  • Konstantin Sonin
  • August 29, 2020

Leave a Reply Cancel reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

PONARS Eurasia
  • About
  • Membership
  • Policy Memos
  • Recommended
  • Events
Powered by narva.io

Permissions & Citation Guidelines

Input your search keywords and press Enter.